Популярне

Колонка до Дня незалежності

Насправді я довго думала, що б такого написати про День незалежності. З кожним роком писати все важче: важко не повторюватися, важко зберігати оптимізм, важко шукати сенс. Тому я просто розкажу кілька історій.

Історія перша. Про втрату сенсу.

Соцопитування кажуть, що приблизно половина українців вважають День незалежності просто ще одним вихідним. І це, з одного боку,  зрозуміло. Вихідних у нас багато. Хто там уже розбере, що святкуємо. Ті ж самі люди з виступають з промовами подібного змісту. Промови, здається,  мало хто слухає, то ж нащо видумувати велосипед. Є красиві слова про патріотизм, незалежність, конституцію, перемогу, світле комуністичне майбутнє. Але ж є й економічні показники. Вони не такі красиві, але даються взнаки  у будні. А, як би багато не було вихідних,  буднів все-таки більше.

Історія друга. Про віднайдення свободи.

Якщо основним аргументом прихильників back to USSR є "ковбаса за 2,20" (продукт для мене чисто міфічний, як і черги за нею, глушіння радіо, постулат "релігія - опіум для народу" та інші "радості" радянщини), то основним аргументом їх противників є відкритість кордонів. Можливість для простого смертного на деякий час покинути межі держави і глянути "а як у них" — була такою ж міфічною для пересічного радянського громадянина, як для мене ота ковбаса. Так, потрібні гроші, але суми далеко не космічні. Подумки складаю карту мандрів своїх знайомих: Польща, Росія, Болгарія, Чехія, Австрія, Нідерланди, Італія, США, Канада. І це все люди до 25. Хто міг таке мати в СРСР?

Історія третя. Про "ту" Україну.

Історія третя починається з випадкової фрази, почутої в галицькій глибинці: "Вона добре балакає про ту Україну". На перший погляд, ця фраза була б доречною  де завгодно тільки не  там,  де вона була сказана. Але "та" Україна — це Україна ідеальна, якщо хочете —  Україна Нарнійська, Україна, в якій ми всі б хотіли жити, але котру ще треба побудувати тут. На цій чорній родючій землі, покресленій погано заасфальтованими дорогами і брудними річками.  І я скажу цій країні і тим, хто її будує: 

Слава Україні. Героям Слава!

Ліна Сват
Всі статті автора

Колонка

Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.


Коментарі

Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.


Вибір редакції

Бер
27
У чому різниця між просеко та шампанським

Просеко та шампанське — два популярних види ігристих вин, які часто асоціюються зі святковими подіями та особливими випадками. Мають спільні характеристики, які роблять їх досить схожими, але водночас різними. Кожен напій може похвалитися власними особливостями.

Бер
18
Наукова установа в Тернополі проводить збір книг для Херсону

З нагоди відзначення 210-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка та з метою поповнення бібліотечних фондів, формування книжкових поличок в укриттях та наповнити книжкові полиці в Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара.

Лют
19
Які перспективи освіти в Україні в майбутньому?

Мати можливість планувати далі, аніж на наступні декілька місяців – це велика розкіш для середньостатистичного українця, який перебуває в режимі виживання, боротьби та невизначеності. Але є багато соціальних сфер, які під впливом війни починають змінюватися вже сьогодні. І чи будемо ми готові до нових реалій, коли ці зміни заведуть нас у глухий кут і вимагатимуть термінових реформ? Наприклад, яким ви бачите майбутнє української освіти, яка напряму залежить від народжуваності дітей? В 2000-х роках ми досягли відносної стабільності у своєму економічному та політичному розвитку. Саме завдяки цьому внормувалося і питання народжуваності. З ростом рівня життя зросла і народжуваність, яка в 2012 році досягла позначки в 520 тисяч немовлят.

Реклама

НОВІ КОМЕНТАРІ


parkovka.ua

Зроблено web-студією